Державна податкова служба України інформує
На Полтавщині за 2022 рік оформлено 6878 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольною та тютюновою продукцією
За інформацією ГУ ДПС у Полтавській області, у 2022 році зі сплати за ліцензії на право виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами до місцевих бюджетів надійшло 31,1 млн грн, що складає 115,8 відсотки індикативного показника, тобто 4,2 млн грн в грошовому еквіваленті.
Надходження зі сплати за ліцензії на право виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним та його зберігання склали 4,5 млн грн. при індикативному показнику, визначеному в сумі 3,6 млн гривень. В порівнянні з відповідним періодом минулого року забезпечено приріст надходжень на суму 0,9 млн гривень.
З початку поточного року платникам надано адміністративні послуги стосовно оформлення ліцензій на право провадження діяльності у сфері торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберіганням пального.
На період січня – грудня 2022 року оформлено 6878 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольною та тютюновою продукцією, з них: 4067 ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями; 2811 тютюновими виробами, а також 25 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та 273 ліцензій на право зберігання пального.
Станом на початок 2023 року на території Полтавської області налічується 6391 діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі, з них: 3732 на право торгівлі алкогольними напоями; 2659 тютюновими виробами, а також 328 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним; 2245 ліцензій на право зберігання пального.
За 2022 рік анульовано 886 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольною та тютюновою продукцією та 117 ліцензій на право здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального.
Головне управління ДПС у Полтавській області
Запитували? Відповідаємо!
Яку адресу необхідно зазначати у податковій декларації про майновий стан і доходи, у разі, якщо відбулось перейменування назви вулиці, міста, селища тощо?
Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 45.1 ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити, зокрема про місце проживання платника податків (п. 48.3 ст. 48 ПКУ). Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ.
Отже, платник податків повинен зазначити в податковій декларації актуальні дані про адресу місця проживання, за якою здійснюється листування з платником. Крім того, за такою адресою контролюючим органом може бути надіслано (вручено) податкове повідомлення-рішення.
Головне управління ДПС у Полтавській області
Запитували? Відповідаємо!
Яким документом платник податку може підтвердити суму сплачених відсотків по іпотечному житловому кредиту, якщо має квитанції, у яких зазначено однією сумою сплачений основний платіж та відсотки (ануїтетні платежі)?
Згідно з п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 ПКУ.
Відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПКУ платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (абзац перший п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ) .
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (абзац другий п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання інформації, документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Для підтвердження суми сплачених процентів за користування іпотечним житловим кредитом в обов’язковому порядку мають бути надані платіжні або розрахункові документи, в яких чітко зазначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, та прізвище, ім’я, по-батькові саме платника податку як платника цих процентів.
Основними нормативно-правовими актами в кредитних питаннях є Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) та Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2121).
Згідно з ст. 1055 ЦКУ кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, вважається нікчемним.
Статтею 55 Закону № 2121 визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами та доповненнями іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Якщо умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту шляхом ануїтетних платежів і у платіжному або розрахунковому документі зазначається лише загальна сума виплат без розбивки на проценти і основну суму боргу, то у платника податку відсутні підстави для включення до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно ст. 175 ПКУ.
Головне управління ДПС у Полтавській області
Запитували? Відповідаємо!
Чи підлягають одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванню об’єкти нерухомого майна, які придбані за кошти, що були попередньо оподатковані під час їх нарахування (виплати)?
Відповідно до п. 1 підрозділу 94 розділу ХХ Податкового кодексу України одноразове (спеціальне) добровільне декларування - це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.
Таким чином, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, яке було придбано за рахунок коштів з яких були сплачені усі податки та збори, передбачені нормами чинного законодавства, то обов’язку щодо подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації у такої фізичної особи не виникає.
Головне управління ДПС у Полтавській області
