Соя культурна – важлива технічна сільськогосподарська культура
Вирощування сої – напрямок відносно новий для українських аграріїв, та все ж таки, на думку експертів він є дуже перспективним, оскільки виробництво продукції з цього роду бобових стрімко зростає.
Ця тенденція є позитивною для рослинницької галузі: соя привабливіша в сівозміні господарств зернового напряму порівняно з іншими культурами і є основним джерелом збалансованого за амінокислотним складом екологічно чистого білка. Більше того, якщопіслясоїкультивуютьсязерновікультури, то й зростаєїхурожайність. Нині вона є однією з найбільшважливих, популяр-них і рентабельнихсільськогосподарських культур у світі.
Соя переважає всіх своїх бобових конкурентів за вмістом білка. Особливацінністьсоїполягаєнасамперед у тому, що вона незамінна у багатьохкраїнах як продовольча культура. З насіння виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів — різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі. Крім того жом використовується для виробництва біопалива.Вона є чудовим попередником для інших культур, її можна вирощувати як монокультуру.
Слід звернути увагу, що на ринку поряд із сортами сої та ін. культур ,занесеними до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні, іноді до реалізації пропонуються так звані трансгенні, генетично модифіковані сорти.
Спеціалісти відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держ-продспоживслужби в Полтавській області звертають увагу сільгоспвиробників на недопустимість вирощування ГМО сортів сої.
На сьогоднішній день використання генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V (стаття 13) «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цей закон чітко регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями, розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розроблення, створення, випробування, дослідження транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення в навколишнє середовище та використання в Україні, із забезпеченням біологічної й генетичної безпеки.
Купуючи насіння, обов’язково потрібно звертати увагу на наявність сортів, що пропонуються до ре-алізації в Державному реєстрі сортів рослин придатних до поширення в Україні; перевірити наяв-ність та чинність Сертифікатів що засвідчують сортові та посівні якості насіння; звіряти дані занесе-ні до супровідних документів з даними на етикетках, якими марковано пакування з насінням. Це дасть змогу в певній мірі пересвідчитись, що насіння, яке купується ,не є генетично модифікова-ним, так як дія Закону України «Про насіння і садивний матеріал» не поширюється на обіг насіння і садивного матеріалу ГМО і відповідно, вищеназвані документи, які передбачені даним законом, видаються лише на сорти рослин ,які не є генетично модифікованими.
Слід зазначити, що на сьогодні інформація про реєстрацію генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі на сайті профільного міністерства відсут-ня. Тому, використання сортів сільськогосподарських культур, створених на основі генетично мо-дифікованих організмів в відкритих системах є незаконним.
Надійним способом встановити «натуральне» читрансгенненасіннякупується, можнатільки за результатами лабораторного аналізу в лабораторіяхакредитованих на визначеннянаявностіабовідсутностігенетичномодифікованихорганізмів.
Відбір проб насіння для аналізуванняможутьпроводитипосадові особи органу державного нагляду (контролю) у сферінасінництва та розсадництваДержпродспоживслужби, на підставіписьмовоговмотивованогорішеннякерівника органу державного нагляду (контролю), згідноіз Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сферігосподарськоїдіяльності». Та за Методикою відбирання проб насіння (зерна) для перевірки відповідності сорту критеріям заборони до поширення в Україні (затверджена Наказом Мінагрополітики України від 30.12.2008 N 907). Методика поширюється на призначене для сівби насіння сільськогосподарських культур, а також на товарне зерно. .
Відбір проводиться в ходіпроведенняпланових та позаплановихзаходів державного нагляду (контролю), в тому числі за зверненнямфізичної особи.
Насіння і садивний матеріал, які вироблені із застосуванням генетично модифікованих організмів, а також ввезені в Україну без їх державної реєстрації, крім проведення державної апробації (випробувань) генетично модифікованих організмів у відкритих системах, підлягають утилізації, знищенню та знешкодженню. Транспортування та зберігання ГМО повинно передбачати здійснення комплексу заходів, що попереджують неконтрольоване вивільнення ГМО у навколишнє природне середовище.
Так,соя належить до стратегічних культур, задовольняє найзагальніші потреби людини. Вона є основою піраміди рослинного білка та олії в світі. Але якщо вона посіяна насінням, що не є генетично модифікованим.
В майбутньому, такі показники, як якість насіння, вибір оптимального сорту сої та дотримання технології вирощування дадуть змогу отримати гарний врожай і високий прибуток, сприяючи при цьому збереженню родючості ґрунтів, поліпшенню екологічного стану, частковому розв’язанню проблеми дефіциту рослинного білка.
Головний спеціаліст відділу контролю
у сфері насінництва та розсадництва
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Залізняк В.І.
