Повитиця — бронзовий призер карантинного рейтингу
За інформацією Відділу карантину рослин Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
У неї немає ні коренів, ні листків. Тай із фотосинтезом не склалось якось. Проте жодних незручностей з цього приводу вона не відчуває. Адже все її життя проходить на тілі господаря — іншої рослини. Діставшись до своєї жертви, цей паразитний бур’ян запускає в її тіло присоски і спокійнісінько живе собі, щодня харчуючись натуральними свіжовижатими, чи точніше, свіжовиссаними соками. Ось так — простенько, зі смаком і без усіляких ГМО.
У світі нараховують близько 275 видів повитиць, із яких в Україні наразі наявні 14. Господарське значення серед них мають лише перші чотири види а зокрема: повитиця польова (CuscutacampestrisYunck.), п. Лемана (C. LehmannianaBge.), п. одностовпчикова (C. monogynaVahl.), п. європейська (C. europaea L.) , тоді як інші або зустрічаються в агроценозах поодиноко, або розвиваються переважно на дикорослій рослинності. Разом із тим, усі вони належать до об’єктів внутрішнього карантину і потенційно є надзвичайно небезпечними.
Перш за все, це стосується повитиці польової, яка разом із амброзією полинолистою та гірчаком рожевим входить до чільної трійки найзлісніших карантинних бур’янів України — як за територією поширення, так і за рівнем шкодочинності. У структурі повитицевих цей вид займає домінуюче місце (понад 99%), тож коли говорять про ураження рослин повитицею, то найчастіше мають на увазі саме його.
Повитиця польова є типовою рослиною-паразитом. Стебло ниткоподібне, жовте чи помаранчево-жовте, витке, сильно розгалужене, діаметром до 1 мм. Воно обвивається навколо рослин-живителів і прикріплюється до них за допомогою особливих утворень — гаусторій. Справжнього коріння немає. Листки недорозвинені, лусочкоподібні. Квітки дрібні, білі або зеленувато-білі, на коротких ніжках, зібрані в густі китицеподібні суцвіття. Чашечка напівкуляста, гладенька, блискуча. Віночок дзвоникоподібний, із яйце-клиноподібними або трикутними пелюстками. Плід — притиснутокуляста двогнізда коробочка, у якій міститься 2–4 насінини. Насіння округле, неправильної форми, з двома пласкими сторонами, шорсткувате, жовтувато-сірого або коричнево-сірого кольору із випуклим носиком. Довжина насінини — 1,25–2,5, ширина — 1–1,5, товщина — 0,75–1 мм. Маса 1000 насінин — 1–1,25 г.
Повитиця польова — переважно однорічна рослина. Розмножується як насінням, так і вегетативно — частками стебла
Знайшовши «жертву», повитиця двома-трьома обертами обвиває її і візуально начебто призупиняє свій ріст. У цей час, використовуючи поживні речовини із нижньої частини стебла, проросток повитиці, у місцях дотику з ураженою рослиною, утворює особливі органи — гаусторії (або простіше кажучи — присоски). За їхньою допомогою паразит глибоко проникає у камбій та провідні тканини пошкодженої рослини і починає вбирати з рослини воду із розчиненими у ній поживними речовинами, які надходять із грунту. З утворенням гаусторій проросток втрачає зв’язок із грунтом і повністю переходить на паразитичний спосіб життя.
Потенційна шкідливість повитиці є надзвичайно високою і недооцінювати її не слід. Бо в такому разі наше традиційне «якось воно буде» може обернутися центнерами чи навіть тоннами недоотриманих урожаїв. Як типовий бур’ян-паразит повитиця польова живиться тільки «з меню» інших рослин. Висмоктуючи воду із розчиненими у ній органічними та неорганічними сполуками, вона спричинює порушення обміну речовин у рослин-живителів, ослаблює і затримує їхній ріст і розвиток. Водночас урожайність польових культур знижується на 30–50% і більше. Значний розвиток повитиці, особливо за низької агротехніки вирощування, взагалі може призвести до повної загибелі культурних рослин. Так, наприклад, за ураження паразитом фуражних посівів люцерни урожай зеленої маси знижується на 30–70%, а насіннєвих — у 2–2,5 раза зменшується вихід насіння. Спостерігались випадки, коли на уражених повитицею посівах конюшини врожаю насіння не отримували зовсім. На посівах цукрових буряків зниження маси коренеплодів досягає 40–68% (або зменшення отримання цукру на рівні 3,5–4 т/га і більше).До речі, за електромагнітного очищення люцернового насінєматеріалу від домішок бур’яну у відходи потрапляє до 40% насіння .
Під час планування заходів боротьби із повитицею слід чітко усвідомлювати два моменти. Перший: якщо бур’ян уже уразив культурну рослину, то знищити його можна переважно тільки разом із нею. Другий — позбутися повитиці вкрай складно. Повна ліквідація вогнищ цього бур’яну потребує тривалої і дуже копіткої роботи, часто впродовж декількох років систематичного його знищення у вогнищі зараження. Тому найкращим способом уникнути неприємностей, пов’язаних із поширенням та бурхливою «життєдіяльністю» повитиці, є профілактика, зокрема ретельне дотримання правил карантину рослин, найважливіші з них — це: ретельна перевірка насіннєвого матеріалу. У разі виявлення насіння повитиці чи іншого карантинного бур’яну його спрямовують на доочищення, а в окремих випадках — утилізують; ретельне очищення машин та знарядь, що використовували на збиранні врожаю із ділянок, засмічених повитицею, перш ніж використовувати їх для інших робіт; недопущення потрапляння повитиці у корми (із зеленою масою, сіном, зерновими відходами тощо); дотримання сівозмін із висівом культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицею: всіх видів зернових та соняшнику; розміщення у сівозміні сприйнятливих до повитиці культур із урахуванням тривалості життєздатності її насіння (приблизно шість років); впровадження у сівозміну полів із чорним паром. Обробіток останніх варто починати з осінньої безполицевої оранки, надалі — проводити пошаровий обробіток грунту; навесні перед висівом слід провести дві-три культивації, які у районах зрошуваного землеробства доцільно поєднувати із провокаційними поливами. Догляд за посівами слід починати із боронування до появи сходів і після. Протягом вегетації — проводити міжрядні обробітки і знищувати окремі уражені повитицею рослини; вогнища уражених посівів необхідно викошувати із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо, обов’язково до цвітіння бур’яну, скошену масу висушувати, виносити за межі поля та спалювати. Вогнище потрібно утримувати у стані чорного пару або обробляти гербіцидами.
