УВАГА САРАНОВІ!
У Борозенській сільській територіальній громаді Бериславського району Херсонської області фахівці виявили осередки розповсюдження сарани. Зафіксовано масове розмноження багатоїдного шкідника – італійського пруса (Calliptamus italicus), який пошкодив посіви соняшнику. Наразі на території введено особливий режим захисту рослин. Здійснюються всі необхідні заходи щодо локалізації та ліквідації вогнищ надпорогової чисельності саранових.
Саранові становлять серйозну небезпеку сільськогосподарським культурам. Ці комахи найагресивніші та найшкідливіші у світі, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження, що завдає великих збитків сільському господарству. Сарана завжди з’являється несподівано, як стихійне лихо, якому важко зарадити. Для того, аби шкідник не став несподіванкою необхідно постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози терміново вживати заходи для знищення.
Сарана — типовий поліфаг, тобто з’їдає усі рослини, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. На культурних рослинах вони об'їдають усі наземні частини, насамперед листя, на зернових - відгризають колоски, поїдають також і соковиті плоди.
За способом життя саранові поділяються на стадні, до яких відноситься італійський прус, перелітна і марокканська сарана, та нестадні види – кобилки, коники, інші.
Саранові час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Перелітають на відстані до кількох десятків кілометрів. Під час сильних вітрів відомі випадки перельотів на відстань понад 200 км за добу.
Сарана марокканська. Дoвжинa тiлa caмця 20 - 28 мм, самиці — 28-38 мм. Очі відносно невеликі. Bycики pyдyвaтi, дoвшi зa гoлoвy з пepeдньocпинкoю. Haдкpилa дoвшi зa чepeвцe, дaлeкo зaxoдять зa гомілки зaднix нiг, мaйжe пpoзopi, з тeмними плямaми i жилкaми. Cтeгнa пepeднix нiг пoтовщeнi, пaлeвi; cтeгнa зaднix нiг пaлeвi, звepxy з тpьoмa чiткo пoмiтними чopними плямaми. Гoмiлки зaднix нiг чepвoнi, бiля ocнoви cipi з жoвтим кільцем. Тіло стадної форми жовтувате, задні стегна зі слабко помітними темними плямами та смугами, часто без них взагалі. Довжина крил більша. Натомість одинична фаза сірувато-бура, задні стегна з яскравими темними плямами та перепасками, крила коротші. Обгризає листя багатьох культур, зокрема хлібних злаків (пшениці, кукурудзи, ячменю, проса), бобових (люцерни, конюшини), тютюну, цукрових буряків, різноманітних овочевих та баштанних культур. Молоді рослини з'їдають повністю. Ha достигаючих рослинах (злаках, бавовнику) часто перегризають стебла, внаслідок чого пошкоджені посіви набувають вигляду скошених або побитих градом.
Прус італійський. Довжина самців — 14,5 – 25 мм, самок — 23,5 – 41,1 мм, колір тіла варіює і може бути коричневобурим, сірокоричневим, коричневим, бурим, жовтобурим або білуватим; передньоспинка з вираженими боковими кілями; груди між передніми ногами з міцним тупим виростом на кінці; надкрила до вершини звужені, з рідким жилкуванням, зазвичай з численними чорнуватими плямами різного розміру; крила дещо коротші від надкрил, вузькі, з дуже рідким жилкуванням, в основі рожеві; задні стегна зсередини рожеві, з двома неповними темними перев’язями, іноді перев’язі майже відсутні; задні гомілки червоні або рожеві, іноді білуваті зі слабким рожевим відтінком; церки в профіль до вершини розширені; нижній зубчик церок самця слабкий, значно коротший від середнього і верхнього. Шкідник є широким поліфагом і здатний успішно розвиватися, харчуючись практично всіма рослинами. Мешкає у відкритих біотопах з великою частиною оголеного ґрунту, сухих луках, на пустищах, узбіччях доріг. На півночі ареалу займає переважно штучні ландшафти: купи піску та гравію, закинуті кар'єри, залізничні насипи. Обирає місця з щільними кущиками та ділянками голої землі.
Заходи боротьби з сарановими.
Найефективнішими заходами восени є проведення боронування, дискування або оранка всієї площі залежно від характеру її використання (перелоги, пасовища тощо). В осередках високої чисельності ворочок ефективним агротехнічним прийомом є глибока відвальна оранка з боронуванням. Хімічні обробітки проводять за чисельності личинок стадних видів 2-5 екз./1 кв. м, не стадних саранових 10-15 екз./1 кв. м. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати за розвитку їх у III-IV, до окрилення слід завершити хімічні заходи. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи по спіралі, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять дозволенними до використання в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Обробки проводять вранці та ввечері, коли шкідники знаходяться на рослинах.
Під час проведення захисних міроприємств слід дотримуватись вимог законодавства у сфері захисту рослин, бджільництва та з дотриманням Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
У разі виявлення осередків перелітної сарани необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (тел.+380 532 60-66-47) та для недопущення масового поширення небезпечного шкідника провести захист посівів та інших угідь.
Відділ захисту рослин, фітосанітарної діагностики та прогнозування Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
